Історія бісеру

В XVIII столітті із Західної Європи до Росії прийшло захоплення вироба

ми з бісеру і стеклярусу. Популярність бісеру, пояснюється його довговічністю, нарядністю і достатньо доступною технікою виконання.

Бісер використовували для оформлення інтер’єрів палацових зал і кімнат в садибах, при декорі одягу, з нього створювали прикраси і предмети побуту.

Бісер і стеклярус - це дрібні намиста з кольорового скла; бісер є циліндровими намистинами із закругленими краями, а стеклярус - трубочки. Ці поняття виникли в другій половині XVII в., а до цього, словом бісер називали перли.

В Росії, в XVIII в., під впливом Західної Європи, бісер і стеклярус починають грати дуже важливу роль в російському декоративно - прикладному мистецтві. Ними прикрашають інтер’єри палаців і заміських будинків, меблі обтягуються бісерними чохлами, з бісеру роблять деталі костюмів і різні прикраси. Наприклад, на початку XIX в.
з’являються довгасті гаманці з металевою оправою і різного виду сумочки, чоловічі гаманці з двома відділеннями або кишенями, записники, прикрашені бісерними вишивками.

В XIX в. у моду увійшло прикрашати бісерними чохлами курильні трубки, ручки парасольок, рукояті тростин, стакани і інші дрібні предмети побуту. Такі предмети, як шкатулки, табакерки, футляри для окулярів, портсигари прикрашалися бісерним малюнком; вишивки прикрашали спинки стільців і диванів, диванні півшеляга; навіть картини вишивалися бісером і стеклярусом.

Основним мотивом при створенні виробів з бісеру був рослинний мотив, це були зображення різних квітів, букетів. Основний узор розміщувався у верху або в низу, рідше - по краях; решта простору заповнювалася дрібними деталями у вигляді гілочок або залишалася незаповненою.